Господарський кодекс України Стаття 22. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки1. Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. 2. Суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів. 3. Повноваження суб’єктів управління у державному секторі економіки — Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб’єктів господарювання визначаються законом. 4. Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям. 5. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. 6. Правовий статус окремого суб’єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб’єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах. 7. Держава застосовує до суб’єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб’єктів. 8. Законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм. 9. Процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу. 10. Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб’єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб’єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб’єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.  N 21-22, ст.144 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.205 N 2452-IV ( 2452-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.257 N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 31, ст.420 N 2668-IV ( 2668-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 29, ст.384 N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427 N 2738-IV ( 2738-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 34, ст.434 N 3164-IV ( 3164-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.101 N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 N 3202-IV ( 3202-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.117 N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.118 N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268 N 3528-IV ( 3528-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.291 N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296 N 133-V ( 133-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.414 N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.15 N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77 N 549-V ( 549-16 ) від 09.01.2007, ВВР, 2007, N 12, ст.106 N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008, ВВР, 2008, N 50-51, ст.384 N 523-VI ( 523-17 ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.21 N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008, ВВР, 2009, N 14, ст.181 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257 N 1070-VI ( 1070-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.416 N 1509-VI ( 1509-17 ) від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 46, ст.700 N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009, ВВР, 2010, N 2-3, ст.11 N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120 N 1873-VI ( 1873-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.137 N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.539 N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2010, N 48, ст.564 N 2510-VI ( 2510-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.20 N 2522-VI ( 2522-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.26 N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 N 2850-VI ( 2850-17 ) від 22.12.2010 ) ( У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках і числах замінено словами “статутний капітал” у відповідному відмінку і числі N 2850-VI ( 2850-17 ) від 22.12.2010 ) Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. Перегланути інші статті ГК України | |
|
|
|