Кодекс адміністративного судочинства
України
Стаття 139. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні позивача, пояснення відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні відповідача, а також пояснення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
2. Якщо поряд зі стороною, третьою особою у справі беруть участь їхні представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їхніх представників, а за їхнім клопотанням пояснення може давати тільки представник.
3. Якщо в справі заявлено кілька позовних вимог, суд може зобов’язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, чи визнають вони обставини, чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — “так” чи “ні”.
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, задають питання один одному у порядку, встановленому головуючим.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.
7. Суд може встановити регламент надання пояснень, який визначає їх тривалість.
(Статтю 139 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010)
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446)
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3550-IV ( 3550-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297
N 160-V ( 160-16 ) від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.262
N 1475-VI ( 1475-17 ) від 05.06.2009, ВВР, 2009, N 45, ст.683
N 1545-VI ( 1545-17 ) від 23.06.2009, ВВР, 2009, N 49, ст.736
N 1616-VI ( 1616-17 ) від 21.08.2009, ВВР, 2009, N 50, ст.754 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 )
( Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009, ВВР, 2010, N 1, ст.2
N 1699-VI ( 1699-17 ) від 04.11.2009, ВВР, 2010, N 4, ст.35
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120
N 1691-VI ( 1691-17 ) від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.154
N 1876-VI ( 1876-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139
N 1901-VI ( 1901-17 ) від 16.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.152 )
( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 10-рп/2010 ( v010p710-10 ) від 01.04.2010 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2181-VI ( 2181-17 ) від 13.05.2010, ВВР, 2010, N 26, ст.272
N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,
N 44-45, ст.529
N 2487-VI ( 2487-17 ) від 10.07.2010, ВВР, 2010, N 35-36, ст.491 )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 19-рп/2010 ( v019p710-10 ) від 09.09.2010 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010
N 2748-VI ( 2748-17 ) від 02.12.2010
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 )
( У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках
і числах замінено словами “статутний капітал” у
відповідному відмінку і числі N 2850-VI ( 2850-17 ) від
22.12.2010 )
Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Перегланути інші статті КАС України
|